Наприкінці серпня “Порше Центр Київ”, що входить у групу компаній “Віннер”, висадив український “десант” у Шотландії.  Навіщо? Фахівець назве це ефективним маркетинговим підходом, що має на меті зблизити клієнтів з певною маркою, а клієнт – дивовижною мандрівкою дорогами невідомої країни у світ Porsche. І обидва будуть праві.

Ігор ТЕНЕТКО, менеджер з продажу “Порше Центр Київ”:
«Програму, яку надає Porsche Travel Club, не може запропонувати жодна туристична агенція”.

Мету нашої подорожі у Шотландію я б визначив так: знайомство з країною, а також випробування Cayenne (а пересувалися ми саме на ньому) у гірських умовах. Люди, з яких складалася наша група, є власниками авто, що здатні повноцінно та серьйозно конкурувати з Porsche. І мені дуже приємно, що всі члени нашої команди оцінили переваги Cayenne, адже гірські дороги, якими ми мандрували, – це дуже вузький серпантин. До того ж, у Шотландії практично не буває сонця, і майже весь час йде дощ. Тож дорога мокра. І коли ти входиш у поворот під 45-градусним кутом на швидкості 150 км на годину, а машина стоїть, як потяг на рейках, – це підкупає. Всі мали змогу оцінити авто з точки зору його безпеки, комфорту та динаміки. Ми їхали до східного морського узбережжя. У програмі подорожі це було зазначено як “автотрек на гірській місцевості”. Це такий собі ліс, але у горах. Грунтова дорога, місцями зі щебенем, а спуски та підйоми дуже круті. А коли закінчувалася гірська порода, ми в’їжджали у ліс, дуже схожий набудь-який ліс під Києвом, наприклад, у Конча-Заспі,  з грязюкою й усіма можливими природними перешкодами. Але саме такий маршрут дозволив нам і познайомитися з країною, і випробувати наші машини. Подорожували ми двома групами. Одна з Німеччини – з Мюнхену та Бремену, їх було восьмеро. І восьмеро з України. Відповідно, в одному авто їхало двоє людей. Тож “караван” виглядав так: попереду та позаду колони – інструкторські машини, всередині – вісім авто з  нами. За три дні подорожі кожен наїздився досхочу. Щоправда, мені сісти за кермо так і не вдалося: зі мною в машині був мій приятель, телеведучий  Юра Горбунов, якому так цікаво було керувати Cayenne, що він мене просто туди не пустив. І я дав йому можливість накататися досхочу. На одній з гірських трас у нас виникла складна ситуація. Я вже сказав, що вони завузькі. До того ж у Шотландії – лівобічний рух, отже зустрічна машина йде праворуч, а до цього треба звикнути… На одному з поворотів ми натрапили на невдало запаркований місцевий джип. За кермом однієї з наших машин була дівчина, вона намагалася об’їхати цей джип, аж раптом назустріч виїхав цілий караван мікроавтобусів… Тож наш Cayenne пожертвував боковим дзеркалом: один з автобусів його просто зніс під корінь. І великий шмат цього дзеркала полетів у авто, що йшло позаду. І знову ж таки влучив у дзеркало. Отже у нас постраждали два дзеркала, але, на щастя, люди залишилися живі й здорові. До речі, ця дівчина з нашої команди, незважаючи на ту аварійну ситуацію,була дуже задоволена подорожжю. Адже Cayenne навіть для недосвідченого водія є доволі легким в управлінні. Є такий термін – “гострота керування”. Ця машина дуже чутлива. Будь-яка ваша команда одразу передається на колеса, і ви це відчуваєте. У цьому полягає одна з серьйозних переваг Cayenne, який, як на мене, дуже підходить жінкам: по-перше, як я вже сказав, машиною легко керувати; по-друге, легко визначити її габарити; по-третє, Cayenne дає добрий огляд, навіть коли ви їдете містом. Ви сидите за кермом і бачите дахи інших авто. А добрий огляд – це безпека водія. Жінки у захваті від Cayenne, і це – не просто слова. У цьому році ми отримали головну нагороду у конкурсі “Автомобіль очима жінки”. Головою журі цього змагання була Асія Ахат, а її колегами – жінки з бізнесу, жінки, що займаються спортом, доволі молоді, але досвідчені, адже кожна з них за своє життя встигла поміняти не одну машину. Вони відвідали усі автосалони Києва, і у першу чергу – салони преміум-класу. І, врешті-решт, визнали Cayenne машиною року.  Будь-який маршрут, який пропонує Porsche Travel Club, обирається в процесі обговорення з клієнтами. Клієнти вибирають і країну, і засоби пересування. І я вважаю це цілком справедливим, адже марка Porsche на нашому ринку з’явилася не так вже й давно, трохи більше року. Якщо клієнт бажає познайомитися з Cayenne, його варто випробувати на справжньому бездоріжжі,наприклад, у Лейпцигу, на колишньому радянському танковому полігоні. Там такі умови, яких у Києві просто немає: запросто можна зламати шию. Ну і, звісно, з Porsche 911 Carrera доцільно знайомитися на лейпцигському автобані, адже він має ідеальне для такої справи покриття. Цілком можливо, що наступного року ми влаштуємо зимові перегони в Австрії. Українські водії – великі скептики. Кожен з них ставить мені одне й те ж запитання: а де на Porsche їздити взимку? Моя відповідь – скрізь. Я їздив на Porsche 911 Carrera по снігу і запевняю – авто стоїть на ньому дуже впевнено. Ті, хто був зі мною у минулій подорожі Німеччиною, й досі живуть тими спогадами та враженнями. Ці люди – досвідчені водії, яких важко чимось здивувати, вони можуть собі дозволити відпочивати у будь-якому куточку світу. Але ту програму, яку надає Porsche Travel Club, не може запропонувати жодна туристична агенція. Для мене є дуже важливим залучати до наших мандрівне тільки тих, хто вже має Porsche. Мене цікавлять наші потенційні клієнти, які після такої подорожі стають своєрідними позаштатними “рекламними агентами” Porsche. Адже якщо вони отримають справжнє задоволення відпоїздки, то обов’язково розкажуть про це своїм друзям. А живе враження, почуте від людини, якій ти довіряєш, завжди набагато ефективніше, ніж будь-яка традиційна реклама.

Юрій ГОРБУНОВ, телеведучий:
“ Porsche Cayenne надає будь-які послуги, за винятком сексуальних”.

Так, я не пустив за кермо Ігора Тенетка, бо на службовій Porsche Cayenne він їздить щодня. Я сказав йому, що він мене замінить, якщо я стомлюся. Але стомитися у цій машині майже неможливо. Ми носилися дорогами Шотландії, як очманілі, і були щасливі тим, що все це у нашому житті відбулося. Графік та маршрут подорожі були складені чудово: ми їздили й автобанами, і там, де дороги зовсім немає. Випробували машину у екстремальних умовах і ганяли під дощем так, що на нас оберталися люди. До правобічного руху я звик досить швидко, хоч на перехрестях зорієнтуватися було непросто. Але шотландці – народ дбайливий, у таких місцях вони просто пишуть водію нагадування: подивися праворуч. А ще допомагало те, що Cayenne– машина німецька і кермо в неї знаходиться ліворуч. Ще одна “шотландська проблема” полягає в іншій системі виміру. Мало того, що там милі замість кілометрів, там ще й унції, пінти, фунти і так далі… Взагалі, чотири дні цієї подорожі були суцільним святом. Ми зупинялися у чудових готелях, відвідали безліч цікавих місць. Наприклад, були у будинку лорда Росберрі. Його предок – засновник Національного банку Шотландії, перший прем’єр-міністр та один з перших міністрів фінансів країни… А ще бачили відомий Замок Стерлінг та погуляли по парку Королеви Єлизавети. Наш німецький інструктор Матіас був дуже задоволений українською групою: ми всі трималися одне одного, ніхто не відставав… Отак дисципліновано ми дісталися озера Лох Несс. До нього веде окрема дорога, якою здебільшого користуються туристи… До речі, Ігор Тенетко – єдиний з нашої групи, хто не хотів туди їхати: мовляв, далеко та нецікаво. Він не вірить у Лох-Несське чудовисько. Але ми переконали його, що Нессі існує і що ми обов’язково маємо його погодувати… Тепер, коли мої майбутні онуки запитають у мене: “Дідусю,ти бачив Нессі?”, – я гордо відповім: “Так!” На жаль, через дощ нам не вдалося пограти у гольф. До речі, Шотландія – батьківщина цієї гри. Проте ми привезли з собою додому справжній шотландський віскі – той, що шотландці виробляють “для внутрішнього користування”. А взагалі на експорт щороку вони виробляють 7 мільярдів літрів цього напою і дуже ним пишаються. А ще Шотландія розвіяла мої ілюзії щодо кілтів, отих чоловічих спідниць. Раніше я вважав, що шотландець вдягає кілт, як українець  вишиванку, на велике свято. Нічого подібного! Вони ходять так щодня! І це – круто! Я теж придбав собі кілт і обов’язково з’явлюся у ньому на якійсь вечірці.  У перший же день для усієї групи Ігор придбав диски зі справжньою шотландською музикою, і ми слухали її під час подорожі. Я слухаю її й зараз, у своїй машині у Києві, і у моїй пам’яті постають чудові шотландські краєвиди. А ще – спогади про досвід керування Cayenne, після якого іншої машини вже не хочеться… Зізнаюся: Porsche Cayenne надає будь-які послуги, за винятком сексуальних. Її дивовижна електроніка, гідропосилювач керма, маневровість, поведінка на дорозі дарують відчуття дивовижного комфорту. Вона і дбайлива, і агресивна. І, як на мене, просто створена для українських доріг. Тепер, коли я розповідаю друзям про цю подорож, вони слухають мене звідкритим ротом. А я  мрію про Porsche Cayenne. Бо якщо не мріяти про такі класні штуки, то нащо ж тоді жити?